Іван Багряний і як людина, і як політичний діяч, і як письменник був
обдарований щедрою силою і талантом. Він мав чудове відчуття ритму сучасності і
ритму минулих віків. Усе це поєднується з доброю усмішкою людини, яка така
сильна, така любляча, що при всій своїй шаленості може обійтись і без помсти за
всі незчисленні образи і кривди, завдані їй своїми і чужими.
Ю.
Лавріненко
Він був поетом з покликання. Література, творчість були для нього не
кар'єрою, не славою, не гойним життям. Література – це тяжкий хрест, це
страждання і боротьба, це мука і радощі, це кожночасна готовність до
самопожертви, до голгофи, це, нарешті, духовне удосконалення людини й
утвердження в цілому світі правди її.
Іван Багряний усе
життя біг над прірвою з вірою в людину, прагнучи запалити в ній невгасиму
іскру, яка б висвітлила шлях із чорної прірви зневіри, приниження і
знеособлення в безсмертя. Він поспішав, боровся відчайдушно, знесилювався і знову
духовно окрилювався, запалювався гнівом і страждав, охоплений зливою сліз
співчуття до людини, спрагою милосердя і невимовного болю серця, піднімав її до
висот божественного творення, бо вірив у тріумф людської гідності на пограниччі
боротьби і страждань. Інакше не міг, бо з юнацьких літ заповів
собі бути тільки людиною.
Догмати... Істини... Закони... І пенати...
Ну, а для нас − лише один догмат:
Ти будь таким, яким родила мати!
Сьогодні Іван Багряний вертається в Україну.
Сьогодні Україна його вшановує.
І
стверджуються
горді слова Багряного, викарбувані на його могилі:
Ми є. Були. І будем Ми!
Й Вітчизна наша з нами.
